Моя кохана… Я люблю до болю…
У вічність кану за тобою,
Коли прийде останній час ..
Нехай Всевишній повінчає нас.
На двох- одну смиренну долю
Скріпить амурною стрілою.
Ти будеш мною, я – тобою
Допоки не покличе за собою
В небесний світ Молочний Шлях.
Не прагне дух мій самоти,
Кохання завжди є зі мною-
Дарунок Бога нам земним.
Як те зерно пшениці в полі:
Що проросте і дасть нам колоски
І повертається на поле знову.
І знову проростає із землі,
Так і життя моє з тобою:
Проходить усі цикли часові.
Розквітне разом із весною
І спинить час прихід далекої зими…
Моя кохана : я люблю тебе до болю…
Кохання ж вічне, як і ми…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2012
автор: Параска