… привіт.
Стільки часу, а все не змінилось,
тільки стало, чомусь, ріднішим.
Та ж цікавість в очах теплилась,
та ж зима з рубцювання тріщин…
- … привіт.
Ми сьогодні в слова півпартії
чи у дотики, на сміливість?
Снігопад, подивись, в азарті
кружним шляхом веде глумливо.
- Привіт!
- Можна, я почну, тобто перший хід…
Я наважуся, ти не проти?
- Що ж, давай, вперед! Оминай лиш лід
і уважно на поворотах.
- Закрий очі, розслабся! Не мружся так!
Я повільно, шукаю ніжність.
- Ти дивись по боках! Он під снігом знак.
Потім буде зовсім не смішно.
- Перестань! Я ж уважно. Краще поглянь
на дерева, авто, будинки –
сонно мріють під шаллю зими діянь.
Їх не квапить, як нас, годинник.
- Їх, можливо, не квапить, а нам вже час.
Повертай, там нема проїзду.
- Зупини, якщо сплутаю гальма й газ!
Не подумай, я не навмисне.
- Молодець! Наполегливість, як завжди,
домішала до страху й ласки…
- Прощавай! Вже пора. Он і ніч сліди
замітає в зимову казку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309636
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2012
автор: Діана Сушко