небо,
низько і однотонно,
ніби попелом,
густо
на піснІй ріллі –
лежить на землі…
хати,
розмитими
плямами вікон
просвічують,
як заму́лені привиди
кораблів…
дим,
як дух невагомий,
клУбом видерся з комина:
розгортається на льоту,
зникаючи – лине…
над західним
горизонтом –
проми́вини:
дивом-дивним
і несподіваним!
густо рожеві хмарини...
то літ моїх,
перевіяних,
самосійні
ря́дна
космини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309553
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Валя Савелюк