Тіні на стінах – мереживо.
Впився вустами пожадливо,
Щоки палають пожежею…
Навдивовижу принадливий,
Хмелем медовим просочений,
Диму терпкою краплиною,
Вабить її, мов наврочено.
Вниз опускаються спиною
Пальці тремтяче-знервовано.
Натиском впертим сполохана,
В очі дивилась зчудовано.
Він шепотів, що закоханий…
Потай зітхнула приречено,
Тілом віддалась, не каючись,
Пристрасно, болісно, зречено,
Цим обіцянням втішаючись.
Ранок розплів те мереживо.
Йшов, не вронивши і слова,
Лиш усміхався збентежено.
Присмаком став полиновим:
Вчорашнє – робота, не більше.
Кохання приносить прибуток.
Сплатив, як і будь-який інший,
Лишивши їй сором і смуток…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309430
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2012
автор: Ilsa