…коли яблуні виростуть до мого балкону –
радітиму їхнім плодам, щодень один зриваючи.
Сказали – нестача у крові заліза…
Яблука б їсти прицв’яшені
Яблука із іржею.
А в мене ростуть помаранчі від спалахів сонця,
вбиваючи тяму мого я – останньої літери у абетці
Багатосходжень і
Гідро-
метеопрогнозу
…Гіпнозу
що притягує душу мою важку
Нездатну літати але що летітиме в небо
після побачення із землею Тією
Якої так мало лишилося після нас
без реберних
Титанів двох тисячоліть…
Мить залишилася просто сказати усім до побачення
Трохи більше коли ще злітатиму чайкою білою десь
Облітаючи кола знайомих облич
Знічених
Переляканих
останню цигарку плюнувши з рота
Що давно не знав насолоди
Яблука
розбитого навпіл іржею минулих наших розмов
із тими хто наврочено і давно
мріяв побачити мене так
…Навзнак
Що впала в обійми землі востаннє
Не обніжена і ось така!
Не прощенна і вже не прощаючи
нікому
нічого
ніяк
тчк…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309395
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 27.01.2012
автор: zvitka09