***
Напевно, що не в силі тиха сутінь
Чи розшматоване свідомістю лице
Знайти означення «себе», збагнути
І за межу податися тихцем…
На плечі торбу, півшматка надії –
Ото й усе, що лишиться з часів,
Коли у груди штрик – не розумію –
Калічив серце дибами між-слів.
Та все минає! І пісніють свята,
Хоча до свят далеко ще душі,
Коли уперто тисне та триклята
Озна́ка: «Па́ні, ви для нас – чужі!»
(25.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309297
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2012
автор: Леся Геник