Я - Твоя кімната

Світанок  заглянув  в  мої  очі  -  ти  розкрив  вікна.  Легкий,  холодний  вітерець  повів  долонями  тобі  по  спині  –  я  стала  дихати  в  повні  груди.  Ранок.  Як  я  його  обожнюю:  в  ньому  є  ти.  Але  ти  йдеш.  Я  стаю  пустою.
На  подвір’ї  пішов  дощ  -  мої  розкриті  очі  наповнились  сльозами.  Але  що  це?!  О,радість,  ти  прийшов!  І  ніби  дотик  –  поцілунок  -  Зачарувалась.  Грюкіт  -  вітер  розбив  вікно.  Мій  коханий,  кудись  поспішав  і  залишив  мене  розбитою…  
Мені  здалось  що  чекала  на  тебе  вічність!Заставши  мене  холодною  –  ввімкнув  обігрівач,  ніби  вибачався.  Вмить  стало  солодко  і  тепло.  Збираючи  шматочки  скла  поранився.  Відчула  запах  крові,  хотіла  подмухати,щоб  не  боліло  –  обурився,  але  залатав  мої  рани.
На  дворі  вже  стемніло.  Чула  ти  був  з  кухнею.  Вона  солодко  шепотіла,  шипіла  і  улесливо  шкварчала  до  тебе.  Кухня  знала,  що  шлях  до  серця  чоловіка  лежить  через  її  крижане  серце  –  холодильник.  Я  їй  заздрила,  але  мені  не  подобалось,коли  ти  необачно  залишав  її  речі  перед  моїми  очима,  ніби  знущаючись.  Так,  звичайно  я  ревную!
Ще  в  тебе  була  інша,  звалась  Ванною.  Я  ,навіть,  чула  як  ти  співав  для  неї.  Мені  в  такі  моменти  ставало  сумно  і  я  впускала  в  себе  галас  міста.
Чому  ти  завжди  повертався  до  мене  і  засинав  на  моїх  долонях?  Я  ставала  наповненою  любовю  і  туботою  до  тебе,  співала  колискові  пісні,  які  перетворювались  в  твоїй  уяві  в  різнокольорові  сни,  не  помічаючи  як  і  сама  засинала.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309069
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2012
автор: Біла тінь