***
Мене нема... То тінь самотня,
Що знов вигадує мене!
Душа - приречена безодня
З упертим наголосом "не"!
Та ще надія... Вже безглуздя!
Обтру́шений старий горіх...
І розум - невблаганна кузня,
Що загартовує на гріх!
Десь впала віра у дорозі,
Кудись ішла і не дійшла...
Притихла, певно, на морозі
Між інеє́вого шитва...
Ну що ж... Прощай! Мене немає!
Самотня тінь уздовж узбіч,
Останнім болем дотліває
Поміж упертих протиріч...
(23.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308849
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: Леся Геник