Уже опало листя, і швидше вечоріє,
У душу пробирається печаль,
Бо моє серце вже твоя любов не гріє.
Нас розлучили люди...
Ця безкінечна даль
Не дозволяє бачити твої чарівні очі,
Без тебе сірим стало все моє життя.
У сни мої приходиш ти щоночі.
Хоч там тебе поцілувати зможу я.
Холодні дні, дощі і ностальгія...
Не зігріває, навіть, теплий чай.
Для мене ти тепер вже недосяжна мрія,
Моя туга, зневіра та печаль.
Хоч іноді згадай усе, що було,
Хоч подумки даруй своє тепло.
Я вірю, що кохання не минуло,
І ще не раз повернеться до нас воно.
Життя дає уроки не даремно,
І всі події наповняє певний сенс.
Коли кохаєш, то кохай нестримно,
Бо це є чудо подароване з небес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308329
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: ValentynaG