***
То даремна гульба - закружляли сніги,
Вже не па, а шалені вгинання!
Наречена зима, заметілей фата,
Тягне січня чимдуж до вінчання!
Та пручається той: морозко́м хрускотить,
Стелить річок цупкі серпантини -
Він весною розмарився десь під кущем,
У коралях сумної калини.
Але ба, мітли вперто снігами метуть,
Виганяють завзято зі сховок,
Поки день - ще маля, поки панна ще ніч,
Розходилась до срібла обновок.
І вже небо - вусатий і строгий вітець,
Хустку хмар до вінчання тримає...
Та голосить зима серед поля одна -
Січень знову від неї втікає...
(21.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308256
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: Леся Геник