Розстібнуло гудзики небо,
Пухового пальта свого,
Та й розірвалося, старе ж бо,
Полетіло пір'я з нього.
Біле, пухке і невагоме,
Розлетілося навколо,
Сіло на поля, ліси й гори,
На дахи й старі стодоли.
Вкрило землю босу і голу,
Щоб не було їй холодно,
Бо морози впадуть додолу,
А пташкам, буде голодно.
Ми не будемо стоять просто,
Дамо їм хліба і проса,
Й тоді, коли вони не просять,
А цвірінькають й голосять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308244
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: Макієвська Наталія Є.