Не на жарт збунтувався цей світ,
Почуття він мого не сприймає,
Він не вірить в сердечний політ,
Що тебе я безмежно кохаю.
Він Різдво поливає дощем,
Щоб вуста наші знов не з"єднались,
Щоби пристрасть згасити, і ще,
Щоб, як прокляті, ми не кохались.
Він придумав між нами дахи,
Кілометри проспектів і вулиць,
Недовіру й ревниві жахи,
Щоби руки у нас розімкнулись.
Та нехай повстає цілий світ,
Заважати мені не дозволю!
Як закохані тисячі літ,
Обиратиму щастя і долю.
Подивлюсь у змокріле Різдво,
Парасольку розкрию зелену...
Подолає шалене єство
Той маршрут, що від тебе до мене.
І розчиняться наші обійми
В шумі крапель, що лине знадвору.
Тож нехай увесь світ шаленіє
Від кохання мого й непокори!
07.01.2012г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307956
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Ана Пест