Давай запалимо вогники,
хай вікнам буде весело,
очам прохожих радісно,
що бачать щастя тінь.
Хай дзвоники хвилюються,
чужих гостей втішаючи
і німо проводжаючи,
нічних сніжинок лінь.
Та ти стоїш, мандруючи,
у голоси вдивляючись,
дуріючи, блазнюючи,
з ілюзії надхнень.
І кришиш сніг безжалісно,
когось перефразуючи,
і на шибках малюючи
вже свій холодний день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307777
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: manko