Ти чудово зіграв свої ролі,
Обманув і себе, і мене.
Та хіба ж не соромишся долі,
Та хіба ж не соромиш себе?
Я повірив твоїм забобонам,
Нашій дружбі, що була стійка.
Та живеш ти за іншим законом,
Що велить тобі доля твоя.
Там де краще, туди і поткнешся
Через голови друзів своїх.
Це – життя! Ти колись і спіткнешся,
Замість друзів знайдеш ворогів.
Те, що втратив, – захочеш вернути.
Та не встигнеш, бо пізно уже,
І слова я не зможу забути,
Що спалили у серці усе.
Слово «Дружба» не має спочину!
Взагалі, чи існує таке?
Якщо зрадиш свою Україну,
Знай, що зрадити можуть тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307127
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: ІванЖусєв-Полтавський