Два круки (з шот. The Twa Corbies)

Я  йшов,  й  самотнім  був  мій  шлях
Чув  я  двох  круків  на  гілках
і  клекотів  із  них  один
«Де  б  подзьобати  нам  їди?»

Он,  глянь  -  розбитий  кут  стіни
Козак  там  вбитий  в  час  війни
Що  він  помер  -  ніхто  не  зна
Ні  пес,  ні  сокіл,  ні  жона

Собака  по  дичину  втік
А  сокіл  забива  шулік
Газдиня  іншого  кохає
Ох  добрий  нас  обід  чекає

А  серце  буде  хай  тобі
Склюю  ж  я  очі  голубі
Ну  а  кучері  золоті
Собі  постелимо  в  гнізді

І  буде  плач  за  ним  та  крик  
Ніхто  ж  не  скаже  де  він  зник
І  до  його  блідої  кості
Лиш  вітер  завіта  у  гості

==========
Гарний  переклад  російською:  
http://www.stihi.ru/2004/12/03-601
=============
The  Twa  Corbies

As  I  was  walking  all  alane,
I  heard  twa  corbies  makin  a  mane;
The  tane  unto  the  ither  say,
"Whar  sall  we  gang  and  dine  the-day?"

"In  ahint  yon  auld  fail  dyke,
I  wot  there  lies  a  new  slain  knight;
And  nane  do  ken  that  he  lies  there,
But  his  hawk,  his  hound  an  his  lady  fair."

"His  hound  is  tae  the  huntin  gane,
His  hawk  tae  fetch  the  wild-fowl  hame,
His  lady's  tain  anither  mate,
So  we  may  mak  oor  dinner  swate."

"Ye'll  sit  on  his  white  hause-bane,
And  I'll  pike  oot  his  bonny  blue  een;
Wi  ae  lock  o  his  gowden  hair
We'll  theek  oor  nest  whan  it  grows  bare."

"Mony  a  one  for  him  makes  mane,
But  nane  sall  ken  whar  he  is  gane;
Oer  his  white  banes,  whan  they  are  bare,
The  wind  sall  blaw  for  evermair."  

===
The  Two  Crows

As  I  was  walking  all  alone,
I  heard  two  crows  (or  ravens)  making  a  moan;
One  said  to  the  other,
"Where  shall  we  go  and  dine  today?"

"In  behind  that  old  turf  wall,
I  sense  there  lies  a  newly  slain  knight;
And  nobody  knows  that  he  lies  there,
But  his  hawk,  his  hound  and  his  lady  fair."

"His  hound  is  to  the  hunting  gone,
His  hawk  to  fetch  the  wild-fowl  home,
His  lady's  has  taken  another  mate,
So  we  may  make  our  dinner  sweet."

"You  will  sit  on  his  white  neck-bone,
And  I'll  peck  out  his  pretty  blue  eyes;
With  one  lock  of  his  golden  hair
We'll  thatch  our  nest  when  it  grows  bare."

"Many  a  one  for  him  is  moaning,
But  nobody  will  know  where  he  is  gone;
Over  his  white  bones,  when  they  are  bare,
The  wind  will  blow  for  evermore."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307099
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.01.2012
автор: Олександр МкКола-вич