@ @ @

Не  чіпайте  мої  острови,
де  ще  далеч  палає  багряно,
де  з  роси,  і  землі,  і  трави,
Бог  так  вчасно  сотворює  ранок.
Хай  і  вас  моя  мрія  віта,
хай  веде  на  мости  калинові!
Ви  забули,  як  звуться  свята?
Тут  вертається  пам'ять  любові.
Тут  і  досі  ще  віриться  свято
в  те,  що  вміють  літати  серця.
Кожне  ваше  воскресне  крилато,
і  злетить  у  ясне  майбуття!
І  повірить  йому  майбуття!
Може,  трішки  прибавиться  нас?
Верби  схилять  замріяні  віти
у  замріяний  простір  і  час.
Може,  вдасться  хоч  щось  воскресити?
Може,  вдаривши  в  обрій  крильми,
порадієте  їм,  як  обнові?
Ми  згадаємо  сонячне  «Ми»,
ради  мрії  і  ради  любові.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307083
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Олег Гончаренко