В серці порожньо й самотньо,
У долонях – ніч густа.
Темним містом в час зимовий
Йде, мов знята із хреста.
Навкруги – звірячі очі
Проводжають у пітьму,
З міста геть, у вигнання
Її босу і німу.
Крик, стискаючи у серці,
Витікає лиш сльоза.
З темних закутків прокляття
Так і рветься на вуста.
Більш ні слова не промовить,
Оніміла на віки.
З темних слів погасло сонце
І осипались зірки.
А чомусь на ній провина
За діяння темні всіх.
За думки чужі і вчинки
Узяла на себе гріх.
В темнім місті темні люди
Із спотвореним життям,
За старання бути світлим
Заплатили вигнанням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307029
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2012
автор: Таня Красельникова