Росте дитина - дозріває плід
На гілці дерева,що зветься - Україна...
Дозріє,виросте,і у широкий світ -
Шукати щастя у житті - полине.
О,щастя-щастя! Де його знайти?!
Воно,мов гриб отой,принишкло десь під листом,
І треба стежку не одну пройти,
Щоб усміхнулось воно сонцем променистим.
Стежки,на жаль,тернисті і стрімкі;
На кроці кожному чатують хижі звірі
Цинізму й ненависті; плазуни бридкі
Зловтіхи,підлості,гордині та зневіри.
Страшні стежки! Та треба їх пройти -
Не буде фінішу,коли немає старту.
А фініш - щастя. Його варт знайти,-
Інакше,жити,мабуть,що й не варто.
Дай,Боже,тій дитині шлях прямий,
Без вовчих ям,освітлений Любов"ю!
Нехай підніме вона ключик золотий
Руками,не забрудненими кров"ю.
З розкритим серцем по шляху пройти!
А дерево,що зветься - Україна,
У добрій пам"яті назавжди зберегти...
Щасти тобі,моя дитино!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306480
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Василь Царинюк