Серед буяння в цвітінні садів,
Чується гомін нестримних пчіл та джмелів,
Що злітаються сюди звідусіль
На солодкий дух пряних, медових квітів.
Ми стоїмо серед того виру
І слухаємо їх мелодію життя
Й разом п’ємо прану з елексиру
Що ллється від сонця і зветься "коханням".
Весна, радісно на душі, бринить серце,
Уже не ранок і ще не вечір,
Ти ніжно обіймаєш мене за плечі,
Ледь торкаєшся вуст... любов тече.
І не зупинити стрімкого потоку,
Забилась жилка у моїх скронях...
Водоспадом...не ступити нам вже й кроку,
Почуття закрутили нас знову.
Лине той їх потік понад долинами,
Піднімаючись над хмаринами...
Розливається над усім білим світом,
У цей час життєдайним і світлим.
То дар, то пролилася Божа благодать
За ті всі поневіряння й зради,
То щастя, що словами вам не передать,
Я буду міцно його тримати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306448
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Макієвська Наталія Є.