***
О, друже, не засмучуйся благаю!..
Свого часу́ не міряю, не знаю…
І рву шматками, і тулю́ безсило
До вічних «треба» «хочу» мрій вітрило…
Збираю в жмутки яснооке небо,
І рвусь між них... так рвуся геть від себе!
Від голих стін одвічного… «не можу»…
Я віддаю тобі цю ніч погожу…
Лиш не сумуй!.. Хай ща́стяться зіниці…
Поглянь між хмар – там пле́щуться зірниці,
У сяйві обезме́женно палають…
А доки? То ж... не відають, не знають…
(5.12.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306407
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Леся Геник