Один я був і знову я один,
Роки мене до вічності взивають,
Як далі мені жити я не знаю,
Лишивсь я батьком, але вже не син.
Багато я навчився на віку
І те, що взяв, звалив собі на плечі.
Та промайнули роки молодечі
І я вже двічі не вступлю в ріку…
Буває сльози вибризнуть з очей
І серце заболить, як в Прометея,
Та не проходять по житті ідеї
І більш не набирають швидкостей.
А час летить, як в прірву камінець,
Життя своє, тепер достатньо часу,
Обдумати й закрити, наче касу,
І залишитись мудрим під кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306348
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Віталій Назарук