О, люди добрі! Схаменіться!
Від сну лукавого просніться!
Рожеві окуляри скиньте
Та его своє геть покиньте!
Хіба так можна жити, люди?
В полоні ницості й страхів,
Жорстокості, дурних гріхів,
В полоні глупства неземного
І его нашого страшного?!
Хіба любить так можна, люди?
Щоби все було шкереберть!
Бо «современную любовь»
Лиш курам насміх виставляти
Чи просто очі затуляти.
Хіба так їсти можна, люди?
Щоб на шляху своєму зжерти
Все, що побачить можуть очі?!
То через жадібність і ненаситність
Недосипаєте ви ночі!
Хто математику вивчає,
Той дуже добре пам’ятає,
Що є на світі аксіоми –
Про них такеє нам відомо:
Доведенню не підлягають,
Про них усі на світі знають,
Що «тільки так і більш ніяк!»
Одна з найстарших аксіом
То є полярності закон:
Що ти посієш, те й пожнеш!
Про це ми дуже добре знаєм…
Тож, людоньки, наявність меж
В житті, повірте, лиш допомагає.
Глядіть, щоб те, на що плюєте ви,
Не обплювало ненароком вас,
Щоб потім не було біди,
Щоб потім не було образ…
(Вірш був написаний під враженням від трагічних подій в Японії (Фукусіма))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306029
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Сахадж