Стиха посміхнусь,
Прокинувшись після восьмигодинного,
Якогось похилого, швидкоплинного,
Неспокійного сну.
Побачу годинник
Зі стрілками, що бігають
Трійкою по колу із цифрами,
Доки не зупиняться.
Сонце недбало висвітить
Циферблат з чорними ґратами
Домашнього дня, зі своїми порадами,
Лише на мить.
І я зрозумію,
Що у миті, у цьому спокійному світлі
Дається мені вміння, вміння жити
Правильно і вільно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304923
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2012
автор: Харіс