Летіла й бризом сипала весна,
Розкошувала в зоряних суцвіттях,
І осипалась росами пітьма.
Шугали ніжні соняшники в житі,
Сміявся молодий веселий дзвін,
Розлігшись на рожевім верховітті.
Ну а пшениця – вище вже колін!
Тягнувся червень сонячний до скроні,
Ще й осипав волосся злотом він.
Нахмурилися сосни на осонні.
Гойднуло листя ніжні пелюстки
І вереснево кинулось в долоні.
Ходила осінь, сипала квітки,
Збирала трави, ще й лила калину
На жовті від багрянцю ще листки.
І вперше осипалась горобина
На білий сніг, морозний і шорсткий,
Як той, що холод сипав в Катерину...
І білий кінь зими, швидкий, мов Стрий,
Розтав у небі, розбудив від сну
Чарівний бір, диск сонця золотий
І зоряну, ще заспану весну....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304488
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: Оля14