Чому я спокою не маю,
Обійме знову втрати страх,
Чому і досі серце крає
Твій погляд, згублений в роках?
Я тільки погляд твій згадаю -
І все життя вже шкереберть.
Неначе вигнали із раю.
Неначе за плечима – смерть.
І дотик рук я відчуваю,
Хоча пройшло, мабуть, сто літ.
Та дотик цей вогнем палає,
Мов на щоці лишився слід.
А серце гулко так тріпоче,
Як спійманий в долоні птах.
Й зникать чомусь зовсім не хоче
Твій поцілунок на вустах.
фота автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2012
автор: Ліоліна