Не буди…

Не  буди  мене  зранку  дзвінком,
Не  буди  телефонним  привітом,
поцілунком  графічним,  гудком,
стільниковою  осінню  й  літом.
Я  жадаю  торкання  руки
і  тихенького  подиху  в  шию.
Як  набридли  ранкові  дзвінки,
як  про  близькість  з  тобою  я  мрію.
А  на  відстані  ціниться  все  -  
кожна  риса  лиця  на  дисплеї.
А  на  відстані  звичне  -  святе,
і  я  спилася  істини  цеї.
Не  буди  мене  зранку  дзвінком,
розбуди  лиш  своїм  поцілунком.
Не  проснусь  до  тих  пір,  поки  сон
є  єдиним  моїм  порятунком.
Не  буди,  якщо  знаєш,  що  ми
знов  не  вип"ємо  чашечку  чаю.
Не  буди.  Не  буди.  Не  буди.
Я  посплю.  Помолюсь.  Почекаю.

02.01.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303610
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2012
автор: mari4ka