Ти, кохана, мене почекай.
Ніч простелить духмяну доріжку
під твої трохи втомлені ніжки
і розсипле зірки в небокрай.
Тільки трохи мене підожди.
Я закрию вечірні ворота,
відпускаючи день і роботу,
як, бувало, напевно, завжди…
Ти мене, золота, виглядай.
Як стрімка круговерть водограю,
наче птах, що летить понад гаєм,
я до тебе примчу - так і знай.
Не ховай ти від мене сльозу -
як росу від ранкового сонця,
як промінчик у ніжній долоньці,
як пташина дітей у грозу...
Я тобі розкажу про весну,
заквітчаю волосся зірками.
Зацілую до болю, нестями
я тебе, нагороду нічну...
29.05.09р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2012
автор: She said: gray...