...
Я чекаю на вірші.
Запрошені не йдуть.
Непрошені – мов градом із серця...
Налітають, аж збиває дух,
І не знаєш де усіх подіти?
Вже вони близенько, ось тут
Мої любі народжені діти.
Щирі, як молитви при зорі
Добрі, наче сни в дитини.
А торкнеш – загубляться. Не йдіть,
Дайте приголубити гостинно.
А вони зникають, як прийшли
Звідки і куди – не знаю
Не губіться, будьте при мені –
Вами я живу. Ви – все, що маю.
31.05.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303518
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2012
автор: Оксана Семотюк