Розривають сніги, ліса сіру «рубашку»
І розхристаний дуб гіллям стовбур прикрив.
Де в дупло заховалась замерзаюча пташка,
Просить дуба, бідаха, щоб її захистив.
А мороз скреготить, все живе десь поділось,
Лише дуб взяв на себе стихії удар
І замовкли ліси, білим снігом покрились,
І нагадують казку переповнену чар.
Та пішло сонце вгору, на весну повернуло
І яким би не був хвалькуватий мороз,
Все ж проснуться ліси, що на зиму заснули,
І розтанувший сніг побіжить перший крос.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303503
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2012
автор: Віталій Назарук