Як часто нарікаєм ми на долю,
Що губить нас в світах і нашу волю,
Мов байдужий нам світ матеріальний,
Духовний світ нам ближчий і реальний.
І разом з тим марнуємо життя,
Живемо у тенетах майбуття,
Не хочем чути, що залежить це від нас,
Матеріальний, чи духовний час.
Ніхто, ніде, нікого не тримає,
Людська натура завжди вибір має...
Щасливий той, хто все це поєднає,
Бо лише сильний в мандри вирушає.
Доки ворота у краю відкриті —
Нам вибирати чим ми будем ситі!
28.12.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303151
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2011
автор: Lana P.