Що зробити, як же жити
Як же далі так?!!
Завопіти й заволати
Мить... Й додолу замовчати -
Хай навіки пак!
Час летить
І вже минулого не знайдеш вчора
Але мій бог заснув і спить...
Несвідома кара!
Куди ділися люди, дії та життя?
Куди сплило все? - в небуття?
Не хочу так! Подайте знак, мої браття -
Хоча б маленький натяк, друзі...
Лише кусоченьки душі у смузі на стіні
На моїй стіні -
На стіні минулого.
Скільки тепла було:
Куди не підеш - всюди раді,
Куди не скажеш - слова добрі;
Скільки питань,
Скільки бажань пішло...
Куди ж пішло же,
Друже мій?
І совість плаче за забутими людьми -
Забутими людьми, що щастя принесли в життя
Кусочок світла, що без нього
Ніяк не склалося б воно таким
Веселим, Різнобарвним, Творчим, Класним,
Кумедним, Теплим і Швидким
І у житті, брателло, кращим часом,
Що ніякісінько без сліз добра
Згадать не зможеш ти.
Сльозам од радості,
Сльозам од горя,
Сльозам кохання будеш вірить знов...
І знов стара нова закоханість підкаже
І серденьку між пар нав'яже
Стару нову незайману любов...
Востаннє кине, старий мій, "Привіт!",
Прикрикнувши з останнього листа:
Не забувай достойних вчинків та подій,
Добрих людей у пам'яті зостав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302678
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 27.12.2011
автор: Квіталь Ем`ятих