Навалу стерпимо.

Крик  душі,
Бажання  не  дивитись
На  гуляші,
Бажання  не  миритись.

Крик  й  безодня,
Залишена  без  мене
Лише  сьогодні,
От  моя  проблема:

Тусклий  гамір
В  переддень  Різдва,
Затертий  ямбір,
Невже,  права?

Казки,  залишені
Усіх  сподівань,
Красуні,  вишиті
Без  бажань.

Сучок  на  стежечці,
Твоя  взяла,
Тривога  в  серденьці,
Я  не  змогла.

Шматок,  залишений
Між  тисяч  фраз,
І  зошит,  списаниий  -
Це  мій  відказ.

Кохання,  стерпимо
Навалу  слів,
Себе  запевнимо,
Бо  я  ж  зумів.

І  джин  не  треба
Серед  полів,
Серед  крайнеба
Сумних  дощів.

Навалу  стерпимо  
І  встоїмо,
І  хлам  весь  викинем,
Давно  вже  мо*

Освітить  сонечко
Після  грози
Своїм  промінчиком
Усі  лози.

Ми  знову  вистоїм,
Не  треба  слів,
Райдуги  освітленої-
Сльози  морів.

*  -  можна  було

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302171
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Мар`яна Волошко