Тоді був голод,
Сказать точніш – голодомор.
І в грудях людям чувся холод,
Хоч літо то було…
Й батьки помирали,
Й матері, і діти.
Й тоді вони вже точно знали,
Що не прожить їм в світі.
Що сталінська влада усе забере
Й не лише їм нічого,
Що дитина рідна, і мати помре,
Хоч не зробили нікому злого.
Але голод цей колись мине
І буде легше жити,
Сталінська влада поплатиться за це,
Й не ми – вони будуть тужити.
Звичайно, будуть жертви,
І буде їх не мало.
Й дехто не помре своєю смертю,
Але їх тут буде валом.
Й тихенько їх на возі відвезуть,
Щоб поховать і закопать в могилу.
І будуть знати,
Що важкий пройшли вони в житті цей путь,
Й тихенько скажуть: « Це ж була людина…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302023
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.12.2011
автор: Тетяна Хоронжук