Як важко без весел за вітром пливти,
Кидає твій човен на скелю.
Як важко підгору без цілі іти.
Тупі, а тому веселі.
Хто бачить, що різне, мов шпора висить,
Ховає мету за куліси,
Той знає як можна її удалить,
І зняти паскудну завісу.
Завісу, що стримує розвиток твій.
Вбиває досягнення мрії.
Казися, як хочеш, а також помрій,
Занехтуй усі події.
І жінка полуда, що, наче маяк,
На хибні веде рівнини.
Спрямуй свого щастя до мрії каяк,
Не смій марнувати і днини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301544
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Андрій Конопко