Взяла у руки книжку зранку,
Налила кави філіжанку,
Дивлюсь на сторінки і бачу,
Що не сміюсь я там, а - Плачу!
Гадалка по руці гадає,
Мабуть усе про мене знає!
Стирає попіл і гербарій,
Складає в срібний Осуарій.
Минає лінії та долі,
Говорить фрази проти волі,
В черговий раз горить світило,
А за спиною білі крила!
Лечу на світле мерехтіння,
Зберу я там своє каміння!
Гадалка фарби розтирає,
Малюнок янгола шукає!
Стою позаду, споглядаю,
Неначе Я - Створіння Раю!
З каміння викладаю місто,
Розвішую своє намисто!
В моїх долонях серце й очі,
А в них вогонь й самотність ночі....
Гадалка пісню заспівала,
Пророцтвом Землю здивувала!
Посипав сніг.Зима настала,
Гадалка фарби розтирала,
Намалювала Гіперкуб!
З відбитків своїх власних губ!
Із ліній на моїх долонях,
із болі і напруги в скронях,
Цей Гіперкуб летів у ніч,
Ніхто не знав, у чому річ.....
Лишав сліди , мов дикий звір!
і кожного благав : "Повір"
Наш сумнів - вічний логотип,
Неначе власний прототип!
Цей Гіперкуб - Небес криниця,
Живе у ній Свята водиця!
Недописав хтось власну книжку,
Заснув в долонях, наче в ліжку!
Хтось збудував прозорі замки.
Хтось вірить в Гіперкуб гадалки!
Взяла у руки книжку зранку,
Налила кави філіжанку!
Я прочитала пару фраз!
Відчула неземний Екстаз!
Я вийшла на мансарду волі,
НЕма пророцтв.Немає Долі!
За люд поставила я свічку!
Стрибнула у космічну Річку!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301513
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2011
автор: Sukhovilova