1
В карпатських нетрях жив мольфар.
На травах знався і на зорях.
І люди йшли до нього з горя,
Казали: має Божий дар.
Ніхто не знав коли і як
Помер старий у себе в хаті,
Лиш чули крик дивакуватий
І гул, що нісся крізь сосняк.
Давно уже у споришах
Людьми зачовгане обійстя
А у вікні: хоч плач, хоч смійся, -
Немов стоїть чиясь душа.
2
Вдовиці он малий синок,
Що був у знатника із нею,
Несамовито рве трахею,
Лиш зійде місяця ріжок.
Бував у домі тім страшнім
Уже й священик із кропилом,
Та хлопця зло не полишило, -
Живе, лютуючи, у нім.
3
У млі новітньої доби
Спаси, Ісусе милосердний!
Без віри серце наше твердне,
І гине в путах ворожби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301453
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2011
автор: Рідний