Подивись мені прямо у вічі,
Бо терпіти вже серцю несила,
Тільки сльози густі, мов чорнила,
Обпікають, кромсають обличчя.
Обереш утекти і сховатись?
Мужність серця твого не торкала,
Дивина...І за що я кохала,
Очі ті, що старанно ховаєш?
Ні, не так...Збережімо ще крихти,
У долонях, обшарпаних вітром.
Епізод цей не верне довіри,
Не поможе прийняти й простити.
Залишаю навіки ховатись,
У зимовому мороці ночі,
Грюкнуть двері. Одного лиш хочу –
У житті більше цім не стрічатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300851
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2011
автор: Парчевська Ольга