В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота,
нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і уста. ( Л. Костенко)
Ми боїмося казати слова,
і боїмося дивитися в очі,
і наша кожна сторінка нова
сіре чорнило вбирає охоче.
Ми забуваєм про крила душі,
про тиху радість від творчої праці.
Такі близькі і водночас чужі,
не вмієм в інших побачити краще.
Любов приходить – а часу нема.
Душа і розум чомусь в дисгармонії:
душа палає, та тільки зима
холодних роздумів гасить вогонь її.
І так триватиме, поки колись
ми не спіймаєм хвилинку у поспіху
і не прошепчем собі: «Подивись!
Усе живе – ти ж існуєш у просторі.»
2003-2007 рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300250
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2011
автор: Діана Сушко