Егоїстичний лицемір
озлоблений іду надвір
дивлюсь на небо там пташки
чіпають у дерев вершки…
ласкають…сонце їх ласкає…
живеться їм—вони у раю…
куди податись?.. сам не знаю..?
куда піду туда піду...
котра година? Я у ластівок питаю
Ми тільки з гаю! Красою упивались
Час не гаєм ми й не знаємо години
Ми ж у раю!
Не виганяв ніхто нас
І секрет відкриємо тобі
Говоримо ми тільки раз
Ти слухай нас і ріки голубі
Дерева слухай і тоді враз
Ворота раю відкриються й тобі
Ти не сумуй і не бажай багатств!
Як не крути опинешся в землі…
Живи як ми позбудешся ти рабств
Ніхто не вищий і не нижчий рівні всі
Почуєш ти дощів пісні…будильник задзвонив
Усе було у сні….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300202
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2011
автор: Ярослав П.