П.О.
Ти зараз рубаєш не корені,
а лиш утинаєш віття.
Лікуєш новоутворення
чи може благе безпліддя
каліки неповноцінного,
що марилося коханням,
дурману роки незмінного,
що випливло блазнюванням...
Ця ампутація болісна
без грама анестезії....
Та, мабуть, страждання корисні
без права на амнезію.
Бо йде через них очищення
і болем святе причастя
із неминучим знищенням
фальшивого справжнім щастям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300005
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Адель Станіславська