В тумані суворості
Захлинутись від гордості
Чи від самотності
В твоїх листах
Надам трьом крапкам значення
Та не попрошу пробачення
Щось бреше телебачення
Мабуть і я
Брешу , бо теж не можу
Всю правду розповісти
Тобі ж я допоможу
Здолать болючу відстань
Окутає легка зневіра
І звичність часу
Але у серці іскра та дозріла
Нарешті , хоч і не відразу
Туман суворості струмками
Змивав каміння гордості
Самотність новими стеблями
Зростала по весні на радості
На радості стежині
По серед квіту трав
Ножем своїм пиши листи мені на спині
Щоб я незгоду спопеляв
Потоки багряні терпкі
Нехай не лякають , вони ж не святі
Вони собою зрошать безмежну твою долю
І на завжди затоплять туди дорогу горю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299938
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Андре Ільєн*