Так стомлено злипаються повіки,
Думки мої злітаються до снів.
До мене вітер стукає у вікна,
Він прилетів здолавши сто світів.
Приніс слова і пристрасті від тебе
І так багато ніжних почуттів.
Хоч світять зорі у далекім небі,
Твої слова летять мені зі снів.
Крізь міцний сон твій дотик я відчую,
Бо ти давно уже в моєму сні.
І там тебе я ніжно так цілую,
Як вітер трави пестить навесні.
Руками пробіжишся по волоссі,
Затьмаривши бажанням небокрай.
Я відчуваю дотик твій ще й досі
І відчуваю цей небесний рай.
Одні бажання дві душі єднають
І це не вигадка моя, це сон.
Тому ці сни, коханням називають,
Бо там два серця б'ються в унісон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)