Світлій пам’яті А.Г.Погрібного
Згасає світоч і пітьма сповза,
Така знайома і така тягуча.
Лише небесна котиться сльоза,
Щоб геть задуха згинула ядуча.
Чи хто ще має у душі вогонь?
Комусь болить занедбана руїна?
Ти чуєш, брате, в чистоті долонь
Збудується вкраїнська Україна!
Чи зможеш відректися від брехні
Із вірою у сонячне світання?
Чи ти манкуртам скажеш горде „ні”
Без компромісів і лабет вагання?
Затюкані жили серед свобод
Забайдужілої до нас Європи.
Летіли камінці у наш город,
Чи, може, справді ми і є холопи?
Мазепами дражнили нас чомусь,
В церквах попи анафему співали.
Московська, а чи Київська ця Русь?
Де ті достойники, які то знали?
Згасає світоч...
І пітьма сповза?!..
Грудень 2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299380
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2011
автор: Копачівна