Непрості речі…

А  що  ми  насправді  знаємо  про  світ,  
і  про  себе  в  ньому…

               Як  пилинку  жене  вітер,  так  недосвідченою  людиною  грають  природні  речі,  під  владою  яких  перебуває  всесвіт.  Наша  цивілізація  ще  не  вийшла  з  середньої  стадії  свого  розвитку.  Ми  вже  не  тварини,  бо  не  керуємось  лише  інстинктом,  але  ще  не  заслуговуємо  цілком  на  назву  людини,  бо  розум  повністю  не  домінує.  Тварина  не  відповідає  за  свої  вчинки,  її  озброїла  природа,  вона  від  народження  підкоряється  її    законам,  не  знаючи,  що  перебуває  під  їхнім  захистом.  Людина  занадто  віддалилась  від  тварин,  вона  здобула  силу  волі,  і  тому  її  інстинкти  ослабли,  однак  сила  волі  ще  набула  того  розвитку,  щоб  повністю    замінити  інстинкти.
                 Єдине,  чим  може  потішити  себе  людина  тим,  що  еволюція  не  припиняється,  і  очевидно  що  людина  не  вічно  вагатиметься  між  добром  і  злом.  Коли  це  змагання  між  силою  волі  і  інстинктами  завершиться  і  глибоке  пізнання  світу  приведе  до  цілковитої  перемоги  –  тоді  зникне  людська  нестабільність…
                 Отож  перейдем  до  суті…  
                 Вона  приїхала  у  чуже  місто  в  пошуках  кращої  долі,  де  жила  її  рідна  сестра.  Завітавши  до  неї,  і  її  глибоко  вразила  відверта  бідність,  яка  панувала  вдома  у  сестри.  Обдерті  стіни,  їжа  яка  може  лише  частково  вгамувати  голод,  і  умови  неначе  надворі  не  21  століття,  а  доісторичні  часи.  Почавши  пошуки  роботи,  вона  блукала  по  місту,  голодна  і  холодна,  їй  не  вдавалось  знайти  нічого  підходящого…
                 Раптово  її  поглядом  зустрів  добре  вдягнений  чоловік,  він  запросив  її  поїсти,  накормив  і  дав  притулок.  Так  почалась  розвиватися  історія  потреби  у  матеріальних  цінностях  з  боку  дівчини,  і  фізіологічних  з  його  боку,  такий  собі  примітивний  бартер.  Однак  це  переросло  у  щось  більше  ніж  інстинктивне,  до  потреби  домішались  почуття.
                 Він  їй  казав  як  тільки  прийде  час,  коли  він  назбирає  достатню  суму  коштів  то  одружиться  на  ній,  вона  сприйняла  це  як  напівправду…
Час  ішов,  вона  краще  вдягалась,  їла  і  трішки  розумово  розвивалась…  Їй  ставало  дуже  самотньо  одній  в  великій  пустій  квартирі…  І  він  одного  разу  познайомив  її  з  своїм  другом,  який  по  усім  критеріям  був  кращим  за  нього.      
                 Він  був  багатшим,  розумнішим  та  мав  вищий  соціальний  статус.  Як,  і  всім  жінкам  їй  властива  матриця  порівняння,  вона  поступово  почала  їх  порівнювати,  і  їй  здавалось  що  їй  краще  буде  з  його  другом.
                 Вони  почались  таємно  зустрічатись,  і  у  кожній  їх  зустрічі  було    щось  невловиме,  інтимне,  ТЕ  що  хвилювало  її.  Вона  не  відзначалася  красномовністю  і  ніколи  не  вміла  висловлювати  своїх  думок  плавно  і  послідовно.  Вона  була  людиною  почуття,  саме  воно  панувало  над  нею,  глибоке  і  непереможне.  Ось  і  почався  рушити  той  базис  емоцій  які  вона  відчувала  до  того  хто  підняв  її  з  багнюки…
                   Слова,  це  пустий  нічого  не  вартий  звук…  Люди  взагалі  переоцінюють  їх  значення,  піддаючись  ілюзії,  ніби  розмови  приводять  до  істотних  наслідків.  А  тим  часом,  як  правило,  переконують  зовсім  не  слова,  а  те  що  за  ними  ховається,  справжні  рушійні  сили  –  почуття  й  бажання.  І  серце  прислухається  лише  тоді,  коли  слова  перестають  йому  заважати.  Розмовляючи  з  НИМ,  вона  вслухалась  не  в  слова,  а  в  те,  що  таїлося  за  ними.  Яка  промовиста  зовнішність.  Розмова  яка  точилась  в  цей  час,  була  акомпанентом  до  того  що  між  ним  відбувалось…
                     Дізнавшись  про  зраду,  він  практично  без  усіх  скандалів,  тільки  пояснив  що  його  друг  далеко  не  той  за  кого  себе  видає,  однак  вона  йому  не  вірила.  Тоді  він  забрав  свої  речі,  та  й  зник  безслідно…
Його  друг  радий,  що  конкурент  зник,  певний  час  упадав  біля  неї,  це  тривало  кілька  тижнів…  А  потім,  одного  чудового  дня  сказав  :  «Ну  все,  погрались  і  хватить».  І  нічого  не  пояснивши  він  теж  пішов  з  її  життя.  Вона  почувала  себе  обдуреною,  злилась  сама  на  себе,  шукала  їх  обох,  плакала…  Однак  час  летів,  а  кварплата  наближалась,  вона  потроху  почала  спродувати  усе  нажите  майно,  але  тих  коштів  їй  не  вистачало  і  за  якийсь  місяць  вона  знову  опинилась  на  вулиці…  
                     Шановні  жінки,  поза  сумнівом  багато  є  таких  чоловіків  які  поступають  так  з  вами…  Однак  таке  питання,  де  ваша  прозорливість,  де  ваша  така  славетна  інтуїція  чи  просто  жіноча  логіка  де???  Ви  ретельно  обирайте  претендентів  на  вашу  руку  й  серце,  не  довіряйте  до  кінця,  будьте  розсудливими  та  обережними.  Вам  наприклад  просто  побачити  якийсь  красивий  одяг  серед  його  скупчення,  тоді  чому  ви  не  можете  справді  зробити  правильний  вибір  cтосовно  чоловіків?!
                     Все  залежить  від  вас…  Тому  робіть  висновки  і  дійте…  І  пам’ятайте  щире  кохання  перевіряється  часом,  та  на  ділі,  коли  ваш  обранець  буде  вас  підтримувати  у  всіх  критичних  ситуаціях…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299126
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: EroS