Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він. А небом була вона:
він був легкий, а вона була ніби вічна.
В кожного з них була своя глибина.
Сонце для нього – просто небесне тіло;
а почуття – або є, або їх нема
- їй же весною воно навіть душу гріло…
Правда, якщо почуття не душила зима.
В нього душа, як і в неї, була прозора,
тільки неслася в свою височінь вона.
Вона була небом, а він розважався з морем…
І їх пожаліла і розвела весна.
Вони розійшлися, і тихо повіяв вітер.
Вітром був він, а небом була вона…
Він полетів – і якось поникли квіти.
Зорями в небі чомусь посміхнулась весна…
2003-2007 рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299096
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Діана Сушко