Не можна взяти й все забути
І викинути із життя.
Не можна долю обманути
І стерти з серця почуття.
За вікнами прокинувсь ранок
І дотик ніжної руки,
Розбудить радісно світанок
І понесе нас в береги.
Де трави росами умились
І радісно дзюрчить ріка.
До квітів сонце нахилилось,
Своєю ніжністю торка.
Не можна цю красу забути
І цю казкову дивну мить.
Не можна серце обманути,
Воно то ниє, то щемить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)