А вона так хотіла заснути і прокинутись поруч із тобою,
Щоб не згадувати це все що хочеться забути перед сном,
Щоб ранковий день на білосніжному покривалі,
Обіймав і пестив своїм неодруженим теплом...в твоїх обіймах...
Відчула лише аромат незробленої кави на чужій кухні,
А ти терпкість сліз на її спраглих до болі вустах,
заблистіла на мить її стерта обруча і погляд, прощай...
Вона не твоя і ніколи нею не стане ..на жаль...
і прокинетесь вже самотніми...але рідними...в різних чужих містах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298932
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: MADLEN