Здається, я п’янію щохвилини
Від спогадів про тебе, мій єдиний.
Тебе я бачу всюди і в усьому.
Твій погляд, теплий, близький і знайомий,
В мені мережить візерунки щастя.
Я сподіваюсь, що мені ще вдасться
Тебе побачити, у близькості відчути,
Слова твої у ніжності почути,
Насолодитись спалахом любові
Й кохатися з тобою знову й знову.
Я шаленію від думок блаженних,
Про миті й почуття наші взаємні.
Я божеволію від мрій лише про тебе.
Ти – моя зірка, що упала з неба
І втрапила в мої слизькі долоні.
Я опинилась в терпкому полоні,
Де ти солодкі одягнув кайдани
І напоїв мене п’янким дурманом.
Я шаленію, я п’янію, плачу…
Ніхто, крім тебе, цього не побачить.
Ти – моя сповідь, моє покаяння,
Фантом і ідол для мого кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298885
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Міла Савченко