До Ісуса прийшла,
Щоб омить Його ноги сльозами
І цілунками вкрити…
Бо я недостойна… Прости!!!
Але Він посадив мене поруч,
Пригорнув та утішив словами:
«Ти навіки моя.
Страх і відчай з душі відпусти!
Знаю мрії твої,
Поривання, шукання, тривоги…»
Він Своїми очима
Осягнув мого серця глибінь.
Він до мене схилився
І почав омивать мої ноги,
Доторкаючись ніжно,
Забираючи смуток і біль…
Я так вдячна, Господь,
Що мене Ти в Собі укріпляєш,
В благовістя взуваєш
І даєш мені силу прощать.
Як Учитель Благий,
Ти мене докоряєш й навчаєш,
Щоб я вміла в покорі
Іншим ноги любов’ю вмивать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298752
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2011
автор: Галина Левицька