Вишивала неба рушники,
Вишивала довгастий барвінок.
Указала дорогу собі залюбки,
Аби взяти той новий відтінок.
Запозичила в неба я хмари,
Щоб додать таємничості тут
І довідалась все про Бровари,
Щоб самій собі не продуть.
На парашюті учора літала:
Дух захопило, усе - на долоні,
Це - той екстрим, котрого не вистачало,
Без навантаження на мої скроні.
Як гвинт закрутила себе,
Зв'язавши і руки, і ноги
Й уже від нещасного "б-ее-е"
Не вдасться змінити корогви.
Розв'язати вузли, що тримають
Так міцно мої почуття.
Чому, розкажіть, усі вимагають
Змириться із черню буття?
Та що вже поробиш, не можу
Метрів із двадцять не пролетіть
Понад містом. Не хочу я ложе
Прекрасне, але без можливості мрій!
07.12.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298715
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2011
автор: Мар`яна Волошко